Люблю цей світ, а він такий, як казка,
На що не глянеш — просто дивина.
Тут в кожній квітці загадка і ласка,
А кожна стежка у житті значна…
Над нами небо чарівне синіє,
А біла хмарка радість всім несе..
Вночі чарівно в небесах зоріє,
Навколо втаємничене усе…
І тихо так, що власне серце чути,
А вітерець на річці не дихне…
І хочеться у тиші цій побути…
А вранці сходить сонечко ясне.
Все прокидається і від краси німіє
В серпанкових обіймах і в росі.
Душа стає легкою і радіє,
І розчиняється в земній красі.