Поглянеш у вікно — зима! Красиво!
І в серці раптом радість забринить!
Така навколо казка, справжнє диво
І хочеться у казці цій пожить!
І хочеться сміятися й радіти,
З гори сміливо мчати на санках!
Радіти так, як вміють лише діти,
Зліпити сніжку у своїх руках…
Або на ковзанах по річці мчати,
У ліс на лижах в’їхати на мить.
І хочеться з душі той сум прогнати,
Що зараз всім так ниє і болить…
Бо знов гуде повітряна тривога,
І хтось уже спішить в один кінець…
Така непевна в нас тепер дорога,
Надії й мрії сходять нанівець…