Люблю життя — це казка чарівна.
Воно таке цікаве і мінливе.
Добром завжди насичене сповна,
Гірке буває іноді й щасливе.
Та через все доводиться пройти
І вистояти, щоб, бува, не впасти…
І ціль, що загубилася, знайти,
Й нові дороги та стежки прокласти.
І переглянути свої думки, слова,
А скільки ж усього переробити!
Від втоми часом падаєш, бува,
Та піднімаєшся і йдеш, щоб жити
У цьому світі гарно, не в журбі:
Захоплюватись, мріяти, творити,
Бо так, мабуть, назначено тобі
Чи сам обрав таку дорогу в світі…
Та як би не було, а є життя —
Найбільша цінність й радість для людини.
Тому летиш, летиш у майбуття
Й життю радієш кожної хвилини…