Найдовша нині нічка. Горобина,
Бо вітер завиває, рве гілля.
Була сьогодні найкоротша днина…
Дощ не вщухає, в мороці земля.
Ніч непроглядна, що не вийти з хати,
Дощу потоки по усіх шляхах.
А що попереду не можна розібрати,
То ж в душу лізе чорний-чорний страх.
Чи то розгнівалася на людей природа,
Чи заблукала зимонька-зима…
Чи то прийшла до нас така вже мода,
Коли під рік Новий сніжку нема…
Ну, що тут скажеш? Все якось не в пору
І дощ, й температура плюсова…
На землю глянеш чи поглянеш вгору —
Повсюди темінь… І таке бува.
Найдовша ніч і найтемніша нічка,
Та все проходить й ніч оця мине.
А на столі вже догорає свічка
І скоро розвиднятися почне…