Найперша пісня, що для всіх лунала
Моя душа, мов пташка в небо лине,
До світла і до сонечка, тепла.
Бо там краса і воля є первинна,
І перша пісня там завжди була.
Найперша пісня, що для всіх лунала,
Чарівні звуки, що з небес пливли.
І пісня та всім серденько вражала,
А звуки дивовижними були.
І це людські серця зачарувало,
Та від землі угору піднесло.
Наснагу й щастя всім подарувало…
І серце стрепенулось, ожило
І заспівало, мов дзвінке джерельце,
Мов той струмочок, що між трав тече.
І заспівало скам’яніле серце,
І стало тілу просто гаряче.
Й людина відтворила звуки дивні,
Увись знялася пісня-дивина
І голоси озвалися чарівні,
А розбудила голоси весна.