Зима біленька і таки холодна.
Не сподівались справді на таку.
От під віконцем пташечка голодна…
Пророкували ж зимоньку легку,
Без снігу та з дощем і без морозу,
А виявилось он яка вона…
І з півночі летять нові погрози,
Що буде й далі люта й крижана.
Зима красива і на казку схожа,
Але не так сприймаємо її…
То ж в інший час ми б їй раділи, може,
На те причини нині є свої…
Бо йде війна, кругом біда, розруха,
В квартирах ні води, ані тепла…
Та й надворі мороз хвата за вуха,
Й зима давно такою не була…
І згадуємо, як колись бувало —
Зима лютує, а в хатах тепло.
І сонечко нас лагідно вітало,
Віконне скло пейзажами цвіло…
І ми сміялись у своїй оселі,
А зараз в когось і вікна нема…
Сьогодні люди зовсім невеселі,
Бо людям душу сковує пітьма,
Що наше сонце волі заступила,
Що нам її Росія принесла…
Щодня руйнує наші дужі крила,
На землю принесла багато зла.
Нам дуже важко, але ми живемо,
І переможемо, хоч як би не було…
До перемоги власної дійдемо
І знищимо те віковічне зло,
Що нас гнітило, жити не давало,
То голодом морило, злом пекло…
Про меншовартість нам усе казало,
А от тепер терор розпочало.
Ми переможем, правда переможе,
Бо ми тисячоліття тут жили!
З народами вели себе ми гоже
І дружніми, та добрими були.
Ми зиму цю й війну переживемо
І вільні підемо в нові світи.
Свій прапор волі й світла підіймемо.
Благослови нас, Боже, і прости…
Нам дуже важко, але ми ідемо
До сонця, щастя і до доброти.
Народам світло ми усім несемо.
Допоможи нам, Боже, і прости…
За всі гріхи, що ми колись зробили
Й сьогодні робимо ми невтямки…
Прости нас, Боже, дай нас міць і сили,
І Україну бережи віки!