Нам завжди хочеться чогось нового,
Нових подій, людей і почуттів.
Чогось такого, просто неземного,
Бо радісно прожити б вік хотів.
Що ж, всі ми люди і у всіх нас мрії,
І кожен вірить в казку, в чудеса…
В нас сподівання власні, і надії,
Свої пріоритети і краса…
І мрії наші часом нереальні,
Й надії марні, і думки не ті…
Бо в нас усіх дороги спеціальні,
Ми їх самі придумуєм в житті.
Й по них ідемо, як нам заманеться,
Та думаємо завжди, що праві.
Як робимо, то так в житті й ведеться,
Залежно, що у кого в голові…
Життя ж складне, воно собі вирує
Й несе усіх завжди кого куди…
На наші примхи і не реагує,
Й застерегти не хоче від біди.
Самі собі ми маєм раду дати
І виваженим має бути крок.
Хоч іноді ми можемо літати,
Та кожен день життя — це є урок.