Нам треба натхнення і добрі години
Тихесенько вечір заходить до хати.
Шле ніжність і ласку до наших сердець.
А сонце за ліс починає сідати,
Й останній нам шле золотий промінець.
Матуся дитині співа колискову,
А нічка і зорі ідуть до вікон.
І лине дитя на планету казкову,
Бо вже поринає в чарівний свій сон.
Дитятко у тихому сні підростає,
Та ще набирається мудрості й сил.
І часто у синьому небі літає…
А кажуть, що люди бувають без крил.
А от і неправда! Є крила в людини!
Усі ми літали у небо колись!
Нам треба натхнення і добрі години,
І в небо людина злетить, в саму вись!