Наповни власне серце добротою
Наповни власне серце добротою
По самі вінця, навіть через край.
І хай вона повсюди йде з тобою,
Її ти людям щедро роздавай.
В турботі день при дні, у теплім слові,
Хай ласкою в твоїх речах звучить.
Тоді до тебе дні прийдуть чудові,
Й тобі цікаво й гарно стане жить.
Бо добре слово людям душу гріє,
І до вершин підносить, веселить.
У самі небеса підняти вміє,
І шлях вночі уміє освітить.
Бо доброта — це теплий погляд сонця,
Це ласка мами і небес блакить.
Це промінець, який торкнувсь віконця,
Щоб все навколо раптом освітить.
Це тиша, спокій і світанки ніжні,
Які в серпанку росянім пливуть.
Пташині хори, світлі, дивовижні,
Які до серця прокладають путь.
Добро завжди повернеться до тебе,
У певний час, як навіть і не ждеш.
Тебе обійме і пригорне небо,
Ти легко всі важкі путі пройдеш.
Бо доброта таку властивість має —
Із вдячністю вертатися до нас.
Вона завжди людину окриляє.
Над добротою ж бо не владний час.