Народ наш дуже прагне перемоги,
Бо волю завжди всі любили ми.
У нас в віках свої були дороги,
Ми незалежними були людьми.
Та кат російський нас гнобив віками,
І голодом морив не раз, не два…
Пронизував з ненавистю штиками…
Та пам’ять наша ще жива, жива…
Ми не забули горе й катування,
Як гнав нас ворог з рідної землі…
Вбивав за слово просто й без вагання,
Принижував у місті і в селі…
А от тепер напав на нас війною,
Ми ж піднялись! Нас не зламати, ні!
Взялись за зброю і пішли до бою,
І заспівали вільні ми пісні!
Здобудемо ми нашу перемогу,
Хоч як би не сичали в тім кремлі.
На світлу вийдемо й на радісну дорогу
І буде мир на всій святій Землі!