Я, як щодня, зібралася на річку
Поплавати у тиші і красі.
Та чорна хмара, наче й невеличка,
Мені нарешті збила плани всі.
Бо почала загрозливо бурчати,
Подумалось чи не гроза іде?
А потім трохи стало затихати,
Я ніби блискавки й не бачила ніде.
І раптом райдуга з’являтись починає,
Спочатку в хмарі часточка мала.
А за хвилину повна в небі сяє!
Вогнями заіскрилась, ожила!
Така краса, в словах не передати,
Бо в небі ж чорно, а вона цвіте!
Та дощ почав потроху накрапати.
Та неважливо дощик, то пусте.
А головне — веселка в небі сяє
У східнім сонечку красива і ясна.
Тож у житті не раз отак буває —
Трапляється картина чарівна…