Нас кличе до столу вечеряти мати
Тихесенький вечір заходить до хати,
Засвічує в вікнах веселі вогні.
Нас кличе до столу вечеряти мати
І гріють теплом її очі ясні.
В них стільки любові і щирої ласки,
І ллються рікою чарівні слова.
А ми потрапляєм до мудрої казки,
Що лише в дитинстві такою бува.
А наша матуся усім догоджає,
Щоб затишно й добре усім нам було.
Вона щире серце і лагідне має,
Яке випромінює ласку й тепло.
І от за столом вся зібралась родина.
Як добре усім нам, як затишно нам!
І в кожного з нас наша мама — єдина!
Не скривдіть, не кривдіть, любіть ваших мам!