Я на побачення до осені іду,
Щоб аромат її п’янкий зловити
А ще по жовтім листі побреду,
І помилуюсь на останні квіти,
І на метелика, що млявий став уже,
І на бджолу, що на квітки сідає…
І думаю, що все пройшло, невже?
Але і осінь теж собі минає…
Й вона пройде і відійде краса,
Що так барвисто серце напувала…
І потемніють ніжні небеса,
Затихне музика, що серцю грала.
А хочеться побути в цій красі,
Натішитися осінню ясною.
Пройтись по срібній вранішній росі
І напоїти серце дивиною…