Наче в молодість я повернулася,
Знову в школі і знов між дітьми!
Пташенятами діти горнулися,
Одні одним всміхалися ми.
Я щаслива, а діти допитливі,
Шум навколо, розмови, пісні.
І такі всі красиві, довірливі,
Оченята ж веселі, ясні.
І про все їм хотілось дізнатися:
Скільки віршів написаних є?
Скільки слів може в вірші вміщатися?
Словом, кожен питав щось своє.
Скільки мною книжок вже написано?
А на вірш скільки часу іде?
Чи до друку багато надіслано?
А романів нема в вас ніде?
Тож розмовами цими втішалася,
Як колись, знову дітьми жила.
Знову я у минуле верталася
І від щастя всміхалась, цвіла.
Я неначе в минуле вернулася —
(Все життя моє в школі пройшло...)
Ожила і від літ стрепенулася
І мене огорнуло тепло,
Як колись… Пригорнути всіх хочеться,
І сказати найкращі слова.
Радість в школі, як в річці хлюпочеться,
І в душі щастя враз ожива.