Ми звикли рай шукати десь далеко,
Аж на зірках, чи в неба глибині...
А рай — він тут, де гніздяться лелеки,
Де навесні співає птах пісні
І ліс шумить, і поле зеленіє,
На цій землі, де народились ми.
Де вечорами ніжно туманіє
І де відчули ми себе людьми...
А рай наш тут, де двір наш і хатина,
Де зацвітають квіти чарівні,
Де вклала всю любов свою людина,
Щоб радісні були й щасливі дні...
Поля засіяла, городи засадила,
А у садах дерева зацвіли...
Де діток народила і зростила
І мудрими вони у світ пішли...
А рай наш тут на цій святій планеті,
Де стільки цвіту, щастя і краси,
Де ми у мрій високих всі на злеті,
Й нас радують пташині голоси...
Тож рай наш тут і наші всі святині,
Лиш придивімось — це свята Земля!
Лиш тут є щастя й радісно людині,
Лиш тут людей наснага окриля...
Тому любімо Землю, всю природу,
Бо це наш рай і кращого нема!
І бережімо все і ту свободу,
Що іноді не ціним, а дарма...