Наш світ горить, усе довкіл палає
І мертві всі… Одні тіла, тіла…
І хто тепер когось із нас впізнає…
Над нами горе, темінь скрізь лягла.
Іде війна, рашист нас убиває
З усього, що у нього тільки є.
Тут пекло, пекло — гірше не буває…
По нас ракетами і бомбами він б’є.
І нищить все: людей і землю, й воду,
І забирає підло в нас життя.
Вже скільки полягло кругом народу,
А в ворогів немає каяття.
Зла ненависть засліплює їм очі,
А підлість розриває їх серця.
Вони гатять і зранку, й серед ночі,
Щоб знищити усе тут, до кінця.
Це нелюди… Вже гірше не буває,
Щоб в край чужий страшну війну нести…
Бо навіть звір свого не убиває,
А вміє у біді допомогти.
А це падлюче кодло, гірше звіра,
Орда страшна… Душі у них нема.
Така у них продажна й їхня віра…
Не віра — а страшнюче зло, пітьма.