А правда завжди лиш одна буває
І часто гола… Гола, без прикрас.
А от брехня багатогранно сяє,
Тож з пантелику і збиває вас.
Ми українці дуже мирні люди —
Це наша правда, та й біда у тім.
У нас сади, у нас поля повсюди,
І ми добра і щастя зичим всім.
Розумні ми та мудрі, світлі й щирі,
Вождям в Росії як таке сказать?
Ми хочем жити в добрості і в мирі,
У мріях вмієм в небеса літать.
Ще й працьовиті, ще й талановиті,
І творчі дуже, вмієм все зробить!
В нас душі всі любов’ю оповиті,
Ми прагнем з усіма у мирі жить
Але про нас не хочуть це казати,
Від заздрощів і тупості голів.
Тому Росія прагне воювати,
Бо недолугий цар так захотів.
І вас повів на бойню, ви й готові!
Але не вірте ви його словам!
Бо ж над землею весни світанкові,
Яких вже більше не зустріти вам.
Бо ви пішли в наш рідний край війною,
Щоб повбивати, зруйнувати всіх.
Не обійде біда вас стороною,
Не місце тут для радості і втіх.
Тож ви поляжете усі на полі бою,
І Смерть прийде до кожного із вас
Хтось, мабуть, схилить голову з журбою,
Одумайтесь! Хоч, мабуть, вже не час.
Ми всі готові край свій захищати,
Нам воля наша сонечком горить!
Ми всіх у світі вмієм поважати,
Та й ворога зуміємо зломить.
Тож знищимо і вас, і вашу зброю,
А Україна стане — справжній рай!
Ми всі сьогодні станемо до бою,
Тож, вороже, в Росію утікай.