Нащо війни тобі, Росіє?
Навіщо тобі війна?
Ти горе і смуту сієш,
А ми п’ємо лихо до дна…
Тобі території мало,
Чи мало тобі біди?
Що в серці твоїм звучало,
Коли ти прийшла сюди?
Щоб землю мою забрати,
Вбивати наших дітей.
Не будеш ти спокою мати
Ні в пеклі, ні серед людей.
За варварство і погрози,
Що ти принесла до нас,
За біль матерів, їх сльози
Заплатиш сповна в свій час.
Що треба тобі, Росіє?
Будь проклята ти й твій дім.
Хто горе на землю сіє,
Той сам задихнеться в нім.
Ти можеш в нас Крим забрати,
Посіяти голод і страх..
Та волю не зможеш зламати,
Бо воля у наших серцях.
Ти вмієш людей вбивати,
І кров’ю залити поля.
Та волю не зможеш зламати,
Бо це — українська земля!