Рашистська нечисть по містах стріляє,
По мирних людях і по діточках.
Людей без світла і тепла лишає,
По Україні всій біда і страх,
Та сльози, горе — всюди смерть лютує,
Йде вічна боротьба добра зі злом.
Тож ворог нищить все, людей мордує,
Орда в війні кривавій за кермом.
Нам важко, страшно, всюди смерть чигає,
І навіть вітер у гіллі затих…
А холод й темінь дуже дошкуляє,
Тож не лунає і дитячий сміх…
А лютий ворог від біди радіє,
Бо думає, що нас він переміг…
На українців фарс його не діє —
Народ він розізлити лише зміг
Й на боротьбу святу із ним підняти
Загнати ворога у кут глухий.
Не будеш ти пощади, враже, мати
Не сподівайся, йди, поки живий,
Втікай, втікай! Та ми наздоженемо,
І розіб’ємо враже військо вщент…
І лють твою назад тобі й пошлемо,
Вернеться зло твоє тобі в момент.
Тобі нас, українців, не скорити,
Не подолати, щоб ти не робив!
Бо ми жили, живемо й будем жити,
А в цій війні наш люд увесь прозрів.