Іду й збиваю вранішню росу,
Лечу у небо… Там хмарки барвисті.
Не втомлююсь дивитись на красу,
На диво квіти й небеса врочисті.
Люблю це все! Бо всюди дивина,
Чарівна казка, надзвичайне диво!
Вбираю серцем дивосвіт сповна,
А всюди світло, ніжно і красиво.
Такі от чари в рідному краю,
Що кожну душу можуть полонити.
Люблю я мову й пісеньку свою
І маю щастя в цьому світі жити!