Одинокість, самотність —
Поки це не для мене.
Хоч літа вже й на осінь,
Але листя зелене.
Усміхаються квіти
Для краси і любові.
Небеса сонцем шиті,
Трави ніжні й шовкові.
Сонце в небі іскриться,
Стільки радості й дива!
Нива ген колоситься...
Я від цього щаслива.
Бо умію радіти,
І сміятися вмію.
А самотність по вітру
Пелюстками розвію,
Щоб прижитись не сміла,
До людей не пристала.
В бур’янах почорніла
Самотою лежала.
Нам самотність не треба,
Бо життя — просто диво!
Он погляньте у небо.
Там веселка красива!
Як веселки немає,
То сніжинка біленька.
З хмари он вилітає
І кружляє легенько.
Все, щоб ми усміхались,
І від щастя раділи.
Щоб завжди дивувались
І журитись не сміли.