Поетам писати б про щастя й кохання,
Про мрію й чарівну весну,
Про зорі вечірні і ніжне світання…
А вірші усі — про війну.

Бо миру немає тепер в Україні
І гинуть бійці у бою.
Майбутнє яке кожній нашій дитині?
Я на роздоріжжі стою…

Не знаю, що завтра на мене чекає,
Що всіх нас чекає, що жде…
Бо миру сьогодні і в світі немає,
Хтось всіх на погибель веде.

А нам би радіти, і жити, й співати
Чарівні веселі пісні.
А нам би світанки у росах стрічати,
І слухати хори гучні,

Що линуть уранці з веселого гаю,
Як враз задзвенять солов’ї.
А що з нами буде? Не знаю, не знаю…
Не знаю, кохані мої…