Не відходь так, осене, швиденько!
Дай погрітися ще у твоїм теплі.
Але сонце вже пливе низенько,
Подались не південь журавлі…
Та повсюди ще чарівні квіти,
Шепчуть комиші свої казки…
Листя хоче в вирій полетіти
І летять за ними ввись думки.
Ну, а осінь чари посилає,
Заворожує красою нам серця…
Вітерцем тепленьким пригортає,
В дивовижні нас веде місця…
І дарує щиру позолоту,
Та найкраще все, що в неї є…
Додає нам щастячка на йоту,
Й на душі приємніше стає.