Що ж ти, лютий місяце, з нами так жартуєш
Замість перших квіточок, нам мороз даруєш?
А не те, щоб вісточку від весни послати —
Вітерець студений шлеш усім до хати.
А ми всі до весноньки готуватись стали,
Гілочки сухесенькі й листя позбирали,
Щоб трава пробилася і зазеленіла,
Щоб душа від радості раптом заясніла.
Бо повсюди холодно, все позамерзало,
Хочемо, щоб радісно всім на серці стало.
Не лютуй так, місяцю, не лютуй, не треба!
Потеплій скоресенько, прихили нам неба…
Бо у нас крім холоду ще й війна лютує,
І ніхто у Всесвіті нас не пошкодує…
В нас міста зруйновані і чарівні села…
Нині наша доленька зовсім невесела…
Тож пошли нам, місяцю, сонечко яскраве,
Щоб життя змінилося й стало всім цікаве.
Щоб з війни вернулися хлопці чорноброві
Й заспівали радісно всі пісні чудові.
Засвіти нам сонечком, зацвіти квітками,
І ходи до весноньки, лютий, разом з нами.