У когось дітей немає,
Та ціле життя їх ждуть.
А хтось народив і кидає,
І матір страхи не беруть…
Що може їх не годувати,
Не вчити дітей добру…
Про душі ніяк не дбати,
А дати їм долю злу…
То ж що це? Прокиньтесь, люди,
Не можна отак з дітьми.
Бо ж долі у них не буде
І втратимо щастя ми…
Зміни відбудуться з нами,
Та буде в душі зима.
Хоч мудрість прийде з роками,
Та вже вороття нема…