Не описати цю красу словами,
Що в лісі, в полі, у саду, в росі,
У голубому небі, що над нами —
Усе довкілля в чарівній красі!
Бо стільки в тому щастя і любові.
І стільки дива… Де знайти слова?
Такі світанки літечком чудові,
Уся природа ніжна і жива.
І все до тебе лащиться й сміється,
І гіллячком до себе пригорта.
І ти зіллєшся з цим усім, здається,
Й на серці щастя, радість, любота…
Й немає щастю меж, воно безкрає!
І хоч куди завгодно тут піди…
Тебе природа ніжно обіймає,
Вкладає в руки всі свої плоди
І розкішшю своєю надихає,
Красу, любов й натхнення віддає.
І ти летиш, хоч в тебе й крил немає…
А ти летиш… То може крила є?