Якщо не бачиш сонечка і неба
Й опущена додолу голова,
У тебе щось іде не так, як треба.
І це життєва правда, не слова.
Щось заважає бачити світанки,
І чути переливи чарівні,
Якісь у тебе інші забаганки,
А думи не такі уже й ясні.
Чи, може, це твоя душа заснула,
Поринувши в рутину навісну,
І пісню веселкову не почула,
І пропустила радісну весну…
Прийди у себе, просто стрепенися,
Хоч все самим зробити не дано,
Не падай духом, за діла берися,
І може, часом, вийти, як в кіно…
І ти побачиш у калюжі небо,
Відійдуть чорні думи і біда.
І буде все у тебе так, як треба,
Душа всміхнеться й стане молода.
Не падай духом, просто усміхнися,
Життя триває і воно твоє!
На сонце, в синє небо подивися…
А там безмежність і надія є.