Підлоти ж в серці скільки треба мати,
Щоб принести війну в недобрий час,
Людей вбивати, край наш плюндрувати,
Ще й звинуватити в усьому нас.
Мовляв, що в Україні є фашисти,
Нацисти, наркомани, сатанізм,
Расисти, терористи, бандуристи…
Й неприпустимий геть патріотизм…
Тому вони прийшли нас визволяти!
Але від чого? Хто б мені сказав?
Прийшли життя і щастя позбавляти,
Тож кожен з них — вбивав і ґвалтував
Жінок, дітей… Ні з ким не рахувався
І все, що міг украсти — гріб і крав.
І над людьми як тільки міг — знущався,
Та ями глибоченні виривав,
Щоб скинути тіла їх у могили,
І замести кривавий підлий слід.
Падлючі орки! Що ж ви наробили?
Невже в вас замість серця — камінь, лід?
Чого у вас набралось стільки люті,
А ненависть вам душу попелить?
До зомбоящика усі ви там прикуті
І все людське вам більше не болить?
А ми чогось вважали вас братами,
Хоч й не забули ваші зло і лють…
Та українці — з добрими серцями…
Хотіли все пробачити й забуть.
А зараз б’ється думка в нас тривожна —
Багато ж горя наш народ зажив…
Не треба забувати зла, не можна!
Карати треба всіх, хто заслужив.
Тож ця біда так просто не минеться,
Зневага і війна, та бандитизм…
Це вам і вашим дітям відгукнеться —
До воєн, зла й розрухи фанатизм.