Дивлюсь на світ, а в ньому всюди — диво!
То зиму зустрічаєм, то весну…
І нам би жити в світі цім щасливо!
Та жаль… Хтось починає в нім війну.
Для чого? Нащо? І кому це треба?
Невже не краще жити в тишині?
Летіти в мріях до зірок, до неба,
Й світанки зустрічати осяйні.
Пройтися по траві шовковій влітку,
Чи по холодній чарівній росі…
Знайти у травах дивовижну квітку
І жити в щасті, в радості, в красі…
Людей любити і життя любити,
Бо ж нам дається лише раз воно…
А на Землі добро й красу творити,
І відчиняти сонечку вікно…
Світ чарівний, у нім багато дива,
Та мудрості в людей чогось нема.
І нам би жити на Землі щасливо,
Та щастя забирає в нас пітьма…