Є в світі речі просто надважливі —
Це спокій, мир та людяність, тепло…
І почуття глибокі та красиві,
Щоб все в душі найкраще ожило.
В світ гомінкий прийшла людина — жити
У світлі й радості, в гармонії й теплі,
Захоплюватись, милуватися, любити,
Щасливо вік прожити на Землі.
Тому ніяк не можу зрозуміти,
Навіщо війни? Нащо люте зло?
Невже не можна всім в любові жити,
Щоб мирно й тихо на Землі було?
Невже не можна все рішить словами?
Бо ж слово першим і було, і є.
Щоб усміхалось сонечко над нами
І хай любов своє проміння ллє!
Бо лиш любов людину окриляє,
Дає їй щастя і найкраще все!
А от без неї радості немає…
Лиш вітер в очі нам пісок несе.