Не дай нам, Бог, щоб ми пізнали,
Голодні дні, як вже були,
Коли від голоду вмирали,
В страху безмежному жили…
Не дай нам, Бог, бо скільки ж можна,
Нам жити в рабстві і в біді?
А думка знову йде тривожна…
Здадуть наш край… А що тоді?
Вже сьомий рік війна палає,
Московія війну веде…
Коли ж скінчиться? Хто те знає?
Не видно просвітку ніде…
Здають країну сили владні
За метром метр… Ми ж мовчимо…
І що? Мовчати й далі ладні?
Невже це все ми простимо?