Недільний ранок. Вітер ледве дише,
Пожовкло листя, дощики січуть.
Це дивовижну казку осінь пише,
Дні непогожі до зими ведуть.
А скоро зовсім мало стане світла,
Лише розвидниться і знову вечорок…
Це зараз осінь золотом розквітла
Й вночі багато в небі зірочок.
А трохи згодом все заледеніє
Й метелиці холодні заметуть.
Усе засне, в глибокім сні замріє,
Й сніжиночки легенькі упадуть,
Щоб все накрити щільно й заховати,
Від злих морозів землю захистить.
Зима красою буде чарувати,
Бо і в зими буває світла мить.