Світ став незрозумілий якось зразу,
За мить одну, не за якісь віки.
Бо відчуваєш кривду і образу,
Чого не відав за усі роки,
А тут раптово так нестерпно жити,
І вихід дуже важко віднайти.
І як до правди двері відчинити,
Як не зламатись та вперед іти?
В що вірити, коли усе продажне,
Торгують навіть Богом вже давно
І ставляться до всього легковажно,
І нищать край, а людям все одно…
Наживу хочуть мати, легкі гроші,
Духовні цінності у вічність відійшли.
А прикидаються усі такі хороші,
Хоча ж ніколи ними й не були…
І брешуть, крадуть, навіть можуть вбити
Отак нізащо, просто так і все…
І як тепер у цьому світі жити,
Й куди нас злісна доля занесе?
Незрозумілий світ, вражда повсюди,
Де та любов до ближнього, ну, де?
Злостиві стали і брехливі люди,
Й куди нас ця неправда приведе?
Вона ж повсюди, навіть бридко стало,
Керують світом гроші і брехня…
А людям усього все мало й мало,
А в світі війни, горе й маячня…