Осінь. Тиша і дивина…
Неймовірні осінні ранки!
Від туману то сивина…
То прозорі легкі серпанки…
Все аж світиться від роси,
Тож навколо і справді диво!
Так багато довкіл краси,
Невимовно усе красиво!
Небо радістю зацвіло,
Незрівнянно і волошково!
З річки сирістю потягло,
А у лісі як пречудово!
А у полі — кругом роса!
Все і світиться, і сміється!
Ну, хіба ж то не чудеса?
Чи то тільки мені здається?