Немає правди в світі… Ні! Немає,
Дозріти світлу — сила не дає.
Той, хто сильніший — голови стинає
І кров людську, неначе воду п’є.
Коли при владі розкіш, зло і гроші,
То місця там для добрості нема.
Там для знущання всі шляхи хороші,
Й немає в душах світла — лиш пітьма.
Там блага всі земні пливуть рікою,
А лінь, розпуста густо поросли.
Спливає добрість швидко за водою,
І приклади такі уже були.
Тож щось пішло не так… Й немає спину.
Байдужість стисла всі людські серця.
Хто прагне правди, тих штовхають в спину,
І переслідують вже до кінця.
Тож правда тут не може існувати —
Їй перекрили кисень, та й усе.
А праведників кидають за ґрати
І час нас на узбіччя всіх несе.
І що нас жде, і що на нас чекає?
У всьому світі смута назріва.
Сильніший слабшого знов нагинає.
І це вже звичка, не лише слова.