Немає шляху у житті надлегкого,
Скрізь треба трудитися в поті чола.
Щоб щастя зазнати, ясного, дзвінкого
Й щоб світлою доля в людини була.
Тож треба з дитинства уже пам’ятати —
Нічого не буде в людей без труда.
А силу і волю слід вже гартувати,
Поки ще маленька, поки молода…
Цю істину треба завжди пам’ятати,
І мудро та гідно шляхами іти.
Всі труднощі сміло потрібно долати,
Та честь свою змолоду слід берегти.
Життя непросте… Воно раз нам дається,
Повтору не буде, хоч як не проси.
Спочатку, як вічність воно нам здається,
А в зрілому віці, мов крапля роси,
Що блиснула в сонці і раптом розтала,
Лиш пара знялася в ясні небеса…
Потрібно, щоб стежку людина топтала
Де щастя, любов є добро і краса
Й уперто до власної мрії летіла,
Трудилась, училась завжди до пуття.
Для когось зорею у небі світила,
Й своїм промінцем освітила життя.