Надія Красоткіна

А—Я

Непогода

Вночі був дощ і вже похолодніло,
Дивився сірий ранок у вікно.
І навіть вдень ніяк не посвітліло,
Такого не було у нас давно.
Було ж тепленько, жовто й золотаво,
Бо осінь розмальовувала все.
Й ходити в сад і в гай було цікаво,
Бо кожен день новеньке щось несе.
Та якось враз усе засумувало,
А з неба дощик ллється та плющить…
І раптом дивної краси не стало,
Бо мокро всюди і дощить, дощить…
Й не хочеться виходити із хати,
І в хаті сумно, сіро, тишина…
Найкраще взяти книжку й почитати,
Вона нас захистить від дум одна…