Недавно зовсім я не так жила —
Був мир і тиша, радість панувала…
Між дітками щаслива я була
І про біду нічого ще не знала…
Багато планів у житті було,
Я вірші різні для дітей писала,
І до людей несла душі тепло,
Й свою любов я дітям віддавала.
Та в мить одну змінилося усе —
Пропала тиша, скрізь війна гуркоче…
Вона нам смерть, страшну біду несе,
Рашист падлючий знищити нас хоче.
Він нищить все: і села, і міста.
Вбиває всіх — малого і старого…
Рівняє все з землею до чиста,
Не залишає цілого нічого…
Ворожа лють немає вже межі
Як нам тепер назад все повернути?
Прогнати ворога за наші рубежі,
Щоб українцям в цьому світі бути…