Засяяв день новий, сміється
Промінням сонця з вишини.
І вітерець кудись несеться
З казкової далечини.

А з півночі хмарини чорні
Повзуть на сині небеса.
Краплинки дощику проворні
Затанцювали... О краса!

Так швидко зміни відбулися.
Дощ перестав і вже не йде.
А хмари стрімко пронеслися.
На небі їх нема ніде.

Рум’яне сонечко умите
Своє проміння роздає.
Хоч пізня осінь вже, не літо,
Та в ній своя принада є.