У шибку застукало дощиком дрібним
І настрою гарного, як не було.
У миті ці хочеться бути потрібним,
Відчути турботу та ласку, й тепло.
І лагідне слово, та щирість душевну
З іскринкою щедрості та доброти.
І серцем до серця торкнутись взаємно
Й летіти у мрійні далекі світи.
Щоб ніжність бриніла у дотику й слові,
У погляді добрих і милих очей.
І дні дощові стануть милі й чудові.
Не стане печалі і довгих ночей.
Людині потрібно не так вже й багато,
Щоб ніжність у погляді й слові була.
І стане вона і щаслива, й крилата,
Й тоді не забракне у серці тепла.
Бо серденько їй щира ніжність зігріє,
Загорне у затишок, як в оберіг.
І хай за вікном хоч метелиця віє...
Від ніжності тане і серце, і сніг.