Ніхто не хотів помирати,
А скільки вже їх у землі…
Хотіли всі жити й співати,
Літати, немов журавлі,
Хотіли любити, кохати,
І діток по світу вести…
Ніхто не хотів помирати,
Хотіли в майбутнє іти…
Війна в них майбутнє украла,
Забрала життя молоде.
І щастя у всіх розстріляла,
Й у прірву криваву веде.
Війна. Скільки жаху і болю,
І туги, розлуки, й жалю…
Лиш маки квітують по полю,
Тож я їх тепер не люблю…
Бо ж маки, як крові краплини,
Що витекли з жил у бою…
І от — вже немає людини…
Я тихо в зажурі стою.
Ніхто ж не хотів помирати,
Хотіли нести в світ тепло!
Всі йшли рідний край захищати,
Щоб в діток майбутнє було.