А ранок навіть ще не розвиднявся,
Всі додивлялись мирні й тихі сни.
Та час кривавий в нас уже почався
Перед світанком вибухом війни.
Вона ввірвалась страшно в наші долі,
Все зруйнувала в мить лише одну…
Хтось першим впав на вулиці чи в полі,
Ніхто із нас не кликав цю війну…
Нам принесли її сусіди-московіти,
Які клялися в дружбі навіки.
І мріяли, що будуть вже радіти,
Зібрати зразу думали вершки…
«Ну, днів за три… Бо що ті українці,
Здадуться зразу, сил у них нема…
І будуть всім підносити гостинці,
І всіх їх подолає страх й пітьма»…
Та все пішло не так, як ворог мріє,
І почалось ні з сліз, і не з журби.
В серцях у нас є воля і надія,
Ми стали всі на стежку боротьби.
Хоч і були захоплені зненацька,
В хатах своїх у ночі на краю…
Та в жилах в нас нутрує кров козацька,
Ми за Вітчизну дорогу свою
У бій пішли, хоч зброї і не мали,
Горючі суміші робили в перші дні…
Та не здамося москалям, ми знали,
Бо думи наші світлі і ясні.
Воюєм страшно вже чотири роки,
Хоч ця війна дванадцять літ іде.
Та ми до перемоги робим кроки
І місця ворогу не буде тут ніде.