Спустився вечір. Дуже тихо стало.
Й не забарилась нічка, вже іде.
Тож напустила темені чимало,
Та зірочки на небосхил веде.
Стає чарівно, дивно і казково,
Бо всюди чари нічка розлила.
Так дивовижно, мрійно і чудово…
Вона свою розмову повела.
Десь жебонить струмочок під вербою,
І верболіз зітхнув біля ріки,
Заплюскотіло щось між осокою,
В гніздечках сплять тихесенько пташки.
І за віконцем зачаїлись мрії,
Що кличуть вдаль, підходять до вікна.
І проникають сни усім під вії,
Це заколисує всіх нічка чарівна.