Ти йдеш у світ незримими шляхами,
З собою в вічній боротьбі живеш.
Час пролітає пташкою над нами,
А ти летиш, біжиш, стоїш, ідеш…
Бо в тебе ціль, що треба досягнути,
Мета і мрія, що зове у путь.
Тож треба у житті собою бути,
Ну, а не тим, чого від тебе ждуть.
Тож треба у житті своє робити,
До чого серце і душа летить.
Та праведно у цьому світі жити,
Любити й цінувати кожну мить.
Любити світ, бо ми у ньому — люди!
Навести в голові і в серці лад,
Життя любити — іншого не буде…
Нічого не вертається назад.