Мабуть образи більшої немає,
Коли ти любиш, а за це
Дарунком в відповідь жбурляє
Тобі людина у лице.
А ти не знаєш, як тут бути —
Дарунок щирий і вірші.
Тобі цей вчинок не збагнути —
Застиг крик розпачу в душі.
Бо за любов твою — зневага,
Мов батогом поміж очей.
А де ж та людяність, повага,
Що має бути між людей?
Та хто гординю в серці має,
Він кару швидко понесе.
Його хтось інший покарає
Ще й дуже боляче — за все.