Давно пера не брала в руки —
Відвикла від письма рука.
Були і зустрічі, й розлуки,
Розлука з Музою тривка.

Та ось завершені всі справи,
І ніжність серце огорта.
Бо все ж довкіл таке цікаве:
І літо, й квіти, й висота,

Що так привабливо синіє
І силу радості дає.
Любов у серці пломеніє,
Як сонце вранішнє встає.

І може все навкруг зігріти:
І пташку, й квітку, і росу.
З любов’ю легко в світі жити.
І я для вас її несу —

Тварини, люди і рослини —
Віддам вам часточку тепла.
Бо ж ми усі — одне-єдине
І схожі наче два весла.