Все людство знає, що життя — це диво!
І для життя щасливого все є!
Могли б всі жити гарно і красиво
Й творити щось величне і своє,
Нести у Всесвіт чарівні ідеї,
Та й на планетах інших вже б були!
Якби не мали заздрості своєї
І бути добрими усі могли
І мудрими, бо в цьому ж наша сила!
Яка людину ввись ясну несе,
Дає їй дужі і чарівні крила
Й тоді людина може справді — все!
Та на заваді стала заздрість звична
І чорна лють у душі заповзла.
Не тішить серце музика лірична,
Наповнена по вінця чаша зла.
І починають війни, йдуть вбивати,
Йдуть знищувати місто і село.
Свою чарівну Землю плюндрувати,
Щоб радості і щастя не було…
То нащо розум дав Господь людині,
Щоб знищити усім самих себе?
Не руште Землю і її святині,
Хай буде небо мирне й голубе,
Нехай Земля всміхається квітками,
Хай линуть всюди чарівні пісні!
Хай мирне небо зацвіте над нами,
А дні прийдуть чарівні і ясні!
Одумайтеся, люди, схаменіться
І припиніть всі війни на Землі!
Ви на красу чарівну задивіться
Й живіть нарешті в щасті і в теплі!