Ой на Івана, ой, на Купала… В лісі опівночі квітку шукала.
Папороть буде вночі зацвітати, зіркою щирою ясно палати.
І щоб щасливою стати в житті, папороть треба у лісі знайти.
Але щоб квітку оту відшукати, треба по лісу нічному блукати,
Не промовляти нікому ні слова, щоб не злякалася квітка чудова.
Ну, а навколо і Мавки, і Нявки, і Світлячки, в них свої забаганки.
Страшно і лячно, й Сова десь гукає, папороть в темені Доля ховає.
Хоче тебе Блуд зі світу згубити, Вітер в гіллі починає свистіти,
Десь Вовкулак причаївсь за сосною, ось і Мара вже готова до бою…
І Водяник у болоті зітхає, квітку по-своєму всяк захищає.
Квітка, як зірка, спалахує ясно, швидше зривай, щоб вона не загасла
І утікай, утікай, не вагайся і позад себе ти не обертайся…
Буде все в лісі кричати, волати, квіточку схоче у тебе забрати,
Але не бійся, біжи і біжи, долю свою і життя бережи…