Онуки — це продовження життя,
З рідненького коріння пагінці.
Народжується, йде у світ дитя,
А ми для них, звичайно, праотці.
Їм все дамо, що маємо самі:
Культуру і традиції усі.
Звитяги, що здобуті у борні,
І ніжні ранки в сонячній росі.
Пісні свої, що линуть в небеса,
Гостинність нашу, хліб на рушнику,
Щоб в душу їх закралася краса
І простелила доленьку легку.
Готові зняти ми зірки ясні,
Щоб їм вони світили у житті.
Оберігати наяву і в сні,
Щоб часом ті не збилися з путі.
Прихилимо їм неба чистоту,
Світ чарівний в дарунок віддамо.
Душі своєї щедрість й широту...
По суті, ми для цього й живемо.