З дерев осінньої пори останнє золото злітає
І дощик капотить згори, і вітер тихо повіває.
Та хризантеми ще цвітуть, а кольори живі і дивні,
І хай собі дощі ідуть, а квіти радують чарівні.
Вони нам щастя додають і серцю хочеться радіти.
Та ось вже сутінки снують і спати йдуть маленькі діти.
А осінь казку шепотить і колискової співає.
Дощ у віконце крапотить і щедро землю поливає.
Осінні довгі вечори до роздумів нас навертають.
Цієї дивної пори спокоєм душу огортають.